Факти і міфи про віршики-пиріжки

Мабуть кожен користувач інтернету не раз стикався з маленькими трохи дивними віршиками, які називають пиріжками. Трохи специфічний формат виділяє їх серед іншої інтернет-творчості. Але все ж таки люди не завжди до кінця розуміють цей жанр. Ми допоможемо вам зрозуміти, що таке віршики-пиріжки, надавши деякІ факти і розвінчавши деякі міфи про них.

5 фактів про віршики-пиріжки

1. Виникли спонтанно і швидко стали популярними. Перші пиріжки з’явились в 2003 році. Кілька чотиривіршів незвичного формату були опубліковані на одному з творчих сайтів і одразу сподобались спільноті. Це починання охоче підхопили інші автори, і поступово ці маленькі вірші, що отримали назву пиріжків, вийшли за межі одного-двох сайтів і почали підкоряти інтернет.
2. Не мають рими, розділових знаків і великих літер. Пиріжки пишуться чотиристопним ямбом і завжди мають чотири рядки. А специфіка формату полягає в тому, що в пиріжках заборонена рима, а текст пишеться суцільним потоком без розбивки на речення. Заборонені будь-які розділові знаки, включно з дефісами. Також повністю заборонені великі літери, навіть у власних назвах.
3. Не кожен віршик, написаний в форматі пиріжка, є справжнім пиріжком. Пиріжки обов’язково повинні містити якусь несподіванку, специфічний гумор або нестандартний погляд на речі.Пиріжки зазвичай показують світ під незвичним кутом. Власне, за це їх і люблять.
4. Стали початком для розвитку інших жанрів мережевої мікропоезії. На основі пиріжків пізніше виник жанр порошків. Порошок – чотиривірш, який починається так само як і пиріжок, але закінчується укороченим четвертим рядком з двох складів, який до того ж римується з другим рядком. Ще пізніше додались інші жанри: журбинки, експромти, артишоки.
5. Пиріжки “живуть” не тільки в інтернеті. Хоча інтернет-мережа є природним і основним середовищем для пиріжків, виникла й прижилася практика видавати друковані збірки з пиріжками одного або різних авторів. Також пиріжки використовуються в рекламних написах, привітаннях, побажаннях і т.ін.

5 міфів про віршики-пиріжки

1. Міф перший: пиріжки пишуться малограмотними людьми.
   З-за особливостей написання (відсутність розділових знаків і великих літер) іноді здається, що пиріжки написані людьми, які не дуже сильні в граматиці. Але це тільки на перший погляд, і лише для тих, хто погано знайомий з жанром. Якщо придивитись до текстів пиріжків (принаймні хороших, “правильних” пиріжків), видно, що вони логічні, структуровані, всі слова написані правильно,  мають вірний наголос і знаходяться на своїх місцях. Іноді (не дуже часто) допускається незначна доля суржика або коверкання слів, але це завжди робиться умисне і з певною метою. Зазвичай ця мета – підкреслити необхідний настрій або яскравіше змалювати персонажа. Якщо вам здається, що автори пиріжків недостатньо добре володіють мовою, спробуйте якось вкласти зв’язну думку в чотири коротких рядка, не використовуючи пунктуацію, так, щоб її зрозуміли читачі. Тільки люди з тонким відчуттям мови можуть зробити це достатньо добре.
2. Міф другий: писати пиріжки легко.
   Віршики-пиріжки здаються дуже простими. Це і не дивно, адже вони написані про буденні речі і дуже буденною мовою, яка виглядає як звичайні розмовні фрази. Але варто звернутись до попереднього пункту, щоб зрозуміти, що за удаваною простотою криється безліч підводних каменів. Перш за все, для пиріжна потрібна гарна ідея, яка зацікавить потенційних читачів. А це дуже непроста задача, враховуючи, що в пиріжках не вітаються перекази анекдотів і відомих мемів. А після того, як ідею знайдено, постає задача вкласти її в потрібний формат. І от тут вже відсутність розділових знаків не полегшує, а навпаки ускладнює задачу. Адже для того, щоб зробити пиріжок читаємим, доводиться набагато ретельніше добирати слова.
3. Міф третій: пиріжки завжди смішні.
   Це абсолютно не так. Дійсно, велика кількість пиріжків викликає сміх. Але також досить поширена і інша тематика: трагічні, депресивні пиріжки, сповнені відчаю. Головне те, що хороші пиріжки завжди грають на емоціях, а на яких саме, позитивних чи негативних – вирішує автор.
4. Міф четвертий: пиріжки – російський жанр.
   В цьому твердженні є невеличка доля правди. Але лише в тому сенсі, що найперші пиріжки були написані на російських сайтах. Проте по мірі того, як цей жанр набував популярності, до нього підключалися все нові й нові автори з усього пострадянського простору. Дійсно, спочатку пиріжки писались російською мовою – адже ми всі пам’ятаємо, якою мовою говорила більшість мешканців країн СНГ в той час. Та це аж ніяк не відміняє той значний внесок в даний жанр, який зробили автори інших країн, і зокрема України. На популярних пиріжкових сайтах можна знайти пиріжки українською мовою 10-15 річної давнини. Після повномасштабного вторгнення українські автори масово пішли з російських сайтів і почали писати українською – і лише тоді стало зрозуміло, яку значну долю вони займали в загальній кількості пиріжківців.
5. Міф п’ятий: жанр пиріжків занепадає.
   В принципі, зрозуміло, звідки пішов цей тезис. Як вже писалось вище, після початку повномасштабної війни з росією українські автори залишили російські групи, в яких створювались пиріжки. Це, в поєднанні з загальним настроєм тих днів, в значній мірі вплинуло на подальше створення пиріжків. Тож існував певний період, коли старий уклад речей похитнувся, а новий ще не вибудувався. Та згодом українські пиріжківці створили свій пиріжковий простір і надали жанру нового поштовху, вже в україномовному виконанні. Тож в даний момент жанр не тільки не занепадає, а навпаки має нову хвилю розвитку, набуваючи деяких нових рис і особливостей.

Українські вірші-пиріжки створюються переважно в спеціальних групах на фейсбуці (Мікропоезія, Віршики-пиріжки ᵉᵗᶜ), а результати цієї творчості в найбільш повному обсязі представлені на сайті “Торбинка з Віршами”. Там же можна більше дізнатись про інші жанри мікропоезії, а також отримати поради по написанню мікровіршів. Подальші перспективи мікрожанрів в Україні не викликають сумнівів: вони однозначно будуть жити і розвиватись далі, знаходячи все більше нових прихильників.