Іван Тичина: Архітектор корупції, контрабандних схем та вибіркового правосуддя

Різке збагачення та тіньові схеми

З моменту призначення Івана Тичини начальником Управління захисту економіки (УЗЕ) у Чернівецькій області його матеріальне становище змінилося разюче. Його дружина, Ірина Тичина, оформила на себе земельні ділянки у Миговому – туристичній перлині Буковини. На цих ділянках за короткий період виросли елітні котеджі, які, за інформацією місцевих активістів, використовувалися для «сірих» оборудок.

Також стало відомо про будівництво особняка у селі Годилів, вартістю понад 300 тисяч доларів. Будівельні матеріали постачали підприємства, які вигравали державні тендери, а оплату частково покривали місцеві бізнесмени. Як виявилося, «сприяння» у справах для них мало свою ціну.

Контрабандна вертикаль у СБУ

Окремої уваги заслуговують зв’язки Тичини з митними структурами. За інформацією з відкритих джерел, він мав безпосередній вплив на кадрову політику Чернівецької митниці. Через довірених осіб він контролював схеми контрабанди спирту, сигарет та бурштину. Журналістське розслідування вказує на те, що корупційна структура функціонувала під негласним прикриттям СБУ, а митники отримували чіткі інструкції, які вантажі потрібно «не помічати».

Кримінальні справи, які зависли в повітрі

Попри очевидні докази зловживань, правоохоронні органи не поспішали розслідувати оборудки Тичини. У 2018 році прокуратура відкрила кримінальне провадження, але воно швидко заглухло. У 2019-му НАБУ отримало матеріали про незаконне збагачення, але жодних арештів не відбулося.

Розправи над активістами та журналістами

Будь-які спроби розслідувати діяльність Тичини натикалися на жорстку протидію. Активістам погрожували, а журналісти стикалися з відкритими переслідуваннями. У 2019 році журналіст-розслідувач Віталій Гуменюк заявив про постійний тиск і погрози фізичної розправи після публікації матеріалів про корупційні схеми Тичини.

Також зафіксовані випадки переслідування підприємців, які відмовлялися брати участь у корупційних схемах. Вони отримували «сигнали» у вигляді перевірок, обшуків та навіть кримінальних справ, що відкривалися на замовлення.

Вибіркове правосуддя

Показовим моментом стало те, що всі гучні справи щодо Тичини закінчувалися нічим, тоді як дрібні посадовці та опоненти влади отримували реальні терміни за значно менші правопорушення. Наприклад, у 2020 році кілька чиновників дрібного рівня були арештовані за хабарі в кілька тисяч доларів, у той час як махінації на мільйони залишалися поза увагою правоохоронців.

Куратори у владі

Чому ж Тичина так довго залишався недоторканним? Відповідь – у його зв’язках із впливовими фігурами у вищих ешелонах влади. За інформацією розслідувань, його підтримували високопосадовці з Міністерства внутрішніх справ, а також окремі представники Офісу Президента, зацікавлені у збереженні корупційних схем.

Псевдоборотьба з корупцією

Попри гучні заяви, Тичина був не борцем із корупцією, а її головним вигодонабувачем. Його управління формально складало протоколи на корупціонерів, але всі ці справи стосувалися переважно дрібних чиновників. У той же час великі корупційні схеми залишалися поза увагою.

Посилання: Buknews.com.ua

Тичина – це класичний приклад системного корупціонера, який використовує свою посаду для збагачення та придушення будь-якого опору. Його зв’язки, вплив на митницю, контроль над кримінальними потоками та безкарність демонструють, що система в Україні потребує не просто реформ, а тотального очищення.

Громадянське суспільство має нарешті об’єднатися і вимагати не просто відставки таких чиновників, а їхнього реального покарання. Бо поки ці люди залишаються при владі, будь-які спроби боротьби з корупцією залишатимуться лише фікцією.

<