Як Україна буде діставати злочинців з РФ і ОРДЛО без Інтерполу — думка юристів

«ДС» За словами представників ГПУ, закон про заочне засудження, прийнятий 27 квітня , дозволить зрушити з мертвої точки тисячі справ (в тому числі справ Майдану), де слідство зупинено, оскільки підозрювані/обвинувачені ховаються на окупованих територіях України або в Росії. Ви поділяєте цей ентузіазм?

Д.Я. Не поділяю. Згідно з пояснювальною запискою до цього законопроекту його метою є «забезпечення невідворотності покарання осіб, які вчинили злочин і з метою уникнення кримінальної відповідальності тих, хто виїхав або перебувають в інших країнах, а також перебувають на тимчасово окупованих територіях». Як вказує розділ 1 «Обґрунтування необхідності прийняття», деякі норми КПК перешкоджають невідворотності покарання злочинців, які переховуються за межами України. Власне, мова йде про необхідність оголошення в міжнародний розшук перед переходом до «спеціального досудового розслідування або судового провадження» та проблемні питання у співпраці з Інтерполом з цього питання.

І дійсно, є певні спірні та проблемні питання, пов’язані з оголошенням у міжнародний розшук, що супроводжуються якимись (дозволю собі стверджувати) зловживаннями. Однак, проаналізувавши текст прийнятого закону, створюється стійке враження, що сам закон створений для того, щоб вирішити проблеми, що накопичилися прокуратури, підспудно внісши пару плюсиків в рейтинги діючої влади, але ніяк не на благо суспільства. Власне, навіть Головне юридичне управління ВР у своїх зауваженнях від 20.04.21 зазначає непослідовність позицій і ризики для реальної правозастосовчої практики.

Є.Р. Механізм, який діяв до цих змін, відповідав усім принципам кримінального процесу. У разі виїзду підозрюваного за кордон України він визнавався в міжнародний або міждержавний розшук. Дійсно, були випадки, коли слідчі судді відмовляли в санкціонуванні спеціального розслідування, через не оголошення Інтерполом підозрюваного в міжнародний розшук. Таке відбувалося в основному через визнання Інтерполом дій правоохоронних органів з ознаками політичного переслідування. Рішення проблеми шляхом додавання до підстав, крім міжнародного розшуку, умови, що особа перебуває на окупованих територіях (на території країни-агресора), цю проблему якісно не вирішує. З тієї причини, що довести, що особа перебуває на цих територіях постійно і не виїхала в іншу країну, — неможливо. Тому з’являється ризик безпідставного переслідування особи по фотографії з Instagram з геолокації з окупованих територій.

«ДС» Деякі експерти зазначають, що неугодних владі політиків і чиновників можна буде судити без їх присутності, не дуже турбуючись про докази, що вони перебувають в РФ або в ОРДЛО. Чи може скластися така практика внаслідок прийняття закону?

Д.Я. Нині, на жаль, може скластися все, що завгодно. У світі поправок на поправки складно прогнозувати розвиток подій. Проте, в тих же зауваженнях (як, власне, і в пояснювальній записці) відзначається, що Інтерпол відмовляє в оголошенні в міжнародний розшук, переважно мотивуючи свої рішення наявністю ознак політичного переслідування. Мені здається, що в цих рядках прихована, в цілому, сама суть. До тих пір, поки будуть посилюватися політико-правові переслідування, верховенство права — це утопія, а закон є інструментом для приструнення неугодних.

«ДС» Крім статей, які стосуються злочинів проти основ державності чи злочинам проти життя та здоров’я, під заочне засудження підвели і «бізнесову» статтю КК 191, по якій підприємці часто виграють суди в ЄСПЛ. Навіщо це було зроблено?

Д.Я. На жаль, коли ти не поділяєш загальної концепції, крім відповіді «не знаю», мало що крутиться в голові, але навскидку є такий варіант: сама ходова корупційна (читай СБУшна) стаття. Власне, до переліку включили багато так званих «корупційних статей», тому, можливо, це спосіб показати пріоритети.

Є.Р. Основний акцент тут був зроблений не на тиск на бізнес, а на залучення до відповідальності чиновників, підозрюваних у розтраті державного майна.

«ДС» Статтю 135 КПК доповнили положенням, в якому говориться, що порядок особі, щодо якої “існують достатні підстави вважати”, що вона виїхала і/або знаходиться на тимчасово окупованій території України або держави-агресора, публікується в ЗМІ і на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора». Які можливі зловживання з-за цього розмитого формулювання?

Д.Я. Всі ці «достатні підстави» — це формулювання, які допустимі в використанні свідомими професіоналами, але до тих пір, поки аргументація в судових засіданнях зводиться з боку прокурорів до фрази «бо я так вважаю» — це навіть не «можливе зловживання». Це просто корінь зла. Яскравий приклад — це формулювання ч. 2 ст. 177 КПК в частині ризиків. Знаєте, як обгрунтовуються часто ці ризики? Ніяк. Переважно тяжкістю обіцяного покарання. Це і смішно, і сумно. Правда, більше всіх не смішно людині, чия доля фактично вирішується не за сукупністю всіх доказів, а в момент, коли орган досудового розслідування вважає, що його докази достатні для підозри, ось тільки пред’явити їх у засідання чомусь не поспішає, мовляв, стадія ще не та. Так і живемо. Змагальність, як вона є.

Є.Р. Внесені до статті 135 Кримінально-процесуального кодексу зміни щодо способу повідомлення осіб про виклик їх до правоохоронних органів викладені в загальному дусі Кримінально-процесуального кодексу. У кожному конкретному випадку суд буде встановлювати, чи мав право слідчий здійснювати дзвінки таким чином.

«ДС» Чи буде Україна і надалі співпрацювати з Інтерполом щодо розшуку злочинців, враховуючи, що прийнятий закон фактично нівелює для нас роль цього органу?

Є.Р. Ці зміни ні в якому разі не впливають на співпрацю України та Інтерполу. Для того щоб нівелювати роль Інтерполу в зазначених змінах, повинні були бути перераховані всі країни, в яких представлений Інтерпол.