Прихована мобілізація в Росії: навіщо це Путіну та чи треба боятися Україні

Навіщо в Росії проводиться призов військовослужбовців запасу

Президент Росії Володимир Путін підписав указ щодо призову на військову службу військовослужбовців запасу. Вперше за багато років цей указ не передбачає конкретних термінів цих зборів, що може свідчити про спробу керівництва РФ провести приховану мобілізацію для військової агресії проти сусідніх країн, зокрема, проти України. Чи слід чекати нового наступу Росії, «Апострофу» пояснив колишній керівник Служби зовнішньої розвідки, генерал армії України Микола Маломуж.

Перш за все хочу зазначити, що Володимир Путін передбачає не лише мобілізацію по всій країні, а й проведення ряду масштабних перевірочних, як вони їх називають, навчань. Звертаю увагу, що відпрацьовувати будуть наступальні операції, які можуть розгортатися широкомасштабно або локально. Відповідальність за них лежатиме на російському Міноборони, Росгвардії та інших силових структурах. Тож це одночасно і потужний політичний жест в бік світу й НАТО, як глобального конкурента, і підготовка до реальних локальних або глобальних операцій.

Це робиться для того, щоб продемонструвати, стратегічну готовність до проведення будь-яких глобальних операцій – як проти НАТО, так і, в довгостроковій перспективі, проти Китаю. Демонструється оновлення збройних сил, наявність озброєння – ракет середньої і малої дальності, стратегічної і гіперзвукової ядерної зброї, літаків, тощо. З іншого боку, Путін демонструє свою перевагу у протистоянні з Україною, готує свої війська на випадок загрози від неї, і натякає Білорусі, щоб там поводилися «адекватно», були більш покірні.

Путін показує, що має потенціал – організаційний, мобілізаційний, фінансовий та бойовий. Але оскільки ці навчання означатимуть мобілізацію усіх ресурсів країни, вони є приводом також для згуртування населення. Тому що військові запасники – це цивільні люди, яких будуть закликати до готовності до участі в глобальних заходах. Такий спосіб підтримати настрої населення важливий для Путіна, тому що інших успіхів у нього зараз немає – падіння економіки, падіння ціни на енергоресурси, потужний коронавірус, і як результат – падіння рейтингу. Зараз він намагається згуртувати людей на свою підтримку, а підтримка в даному випадку – це референдум про зміни до Конституції РФ. Ясно, що в Кремлі покажуть результат голосування, який їм потрібен – я припускаю, що 70 чи, навіть, 80%. І Путін отримає свій шанс продовжити термін правління до нескінченності.

Але щоб була підстава для цього, вони скажуть, що відбулося надзвичайно потужне об’єднання суспільства. У Росії часто використовуються військові навчання, аби підняти бойовий дух людей і примусити їх підтримати головнокомандувача Путіна хоча б на короткий період. Мобілізація об’єднає призовників і їх родичів, тези будуть використовуватися колосальні: у нас є загрози, ми об’єднаємося в єдиному пориві по всій Росії, Путін не допустить її розвалу, він здатен це зробити.

Але я думаю, що широкомасштабну війну Путін вести не буде – йому це не треба. Він має намір пригрозити супротивникам, показати, що має армаду у десятки мільйонів людей. Його метод – тиснути економічно, політично, загрозою війни, але не починати її. Створюватимуть політичні сили, на які робитимуть ставку, створюватимуть економічні тіньові формати, запускатимуть агентуру, формуватимуть регіональні тіньові еліти, чинитимуть інформаційний вплив. Але широкомасштабної наступальної війни проти України чи Білорусі зараз не буде.

Якщо Путін почне наступ на Україну, то це вже буде реальна війна і конфронтація не з самою Україною, а й з НАТО, тому що Кремль вийде на кордони Альянсу. Плюс до всього, Україна тепер має статус члена Програми розширених можливостей, а тому НАТО вже не буде дотримуватися особливого нейтралітету. Світ, який досі удавано не приймав участь у конфлікті з Росією, почне відкрито об’єднуватися проти неї, всі карти будуть відкриті, маски скинуті. Найперше, що зроблять, це відключать РФ від світового фінансового ринку. Тож Путін не піде на такі кроки, хіба що ми будемо ослаблені, дестабілізовані, але це вже інший сценарій. А в нинішній ситуації наступ на Україну призведе до величезних втрат і конфронтації з глобальними гравцями. Путін і його оточення розуміють, що цієї війни вони не виграють. Так може вчинити лише самогубець.

Крім того, широкомасштабна війна з Україною і Білоруссю не буде підтримана більшістю російського суспільства. Окупацію Криму підтримали, бо він завжди був «російським», як вони кажуть. Конфлікт з Україною на Донбасі Кремль видає за громадянську війну. А широкомасштабні бойові дії означатимуть колосальні жертви – і не буде підстав, аби мотивувати їх перед росіянами. Путін постійно звертається до риторики Другої світової, або як він її називає Великої вітчизняної війни. Але це зовсім різні речі. В той час добровольці йшли воювати проти нацистської Німеччини незалежно від команди з Москви. Тепер же мова йтиме про відверте захоплення чужих територій.

Якщо ж уявити собі, що Кремль зважиться на війну, то велика частина російської еліти виступить проти, як виступили відомі вчені й артисти — й навіть деякі відставні військові проти окупації Криму та війни на Донбасі. Але тепер протести стануть більш масовими. Теза про те, що «ми собиратели земель русских» уже не спрацює. Спілка солдатських матерів, багато представників місцевих еліт виступлять проти, піднімуться національні меншини – Татарстан, Кавказ і республіка Марій Ел уже киплять, до того ж Чечня знаходиться не лише під Рамзаном Кадировим. Національні еліти не захочуть воювати, дехто готовий уже зараз боротися проти режиму. Якщо Кремль зважиться на широку наступальну операцію, це може бути кінець Путіна та внутрішня революція. У Москві це прораховують.

Тож вважати, що Путін піде зараз на нас війною, трохи наївно. Звісно, і українські міністерства, й американські чиновники роблять певні заяви на упередження. Зараз росіяни дійсно відпрацьовують захоплення Північно-Кримського каналу і прокладання коридору до Криму із Маріуполя, наступ з Азовського моря. Але це лише тому, що вони розглядають різні сценарії – так само, як вони готували різні сценарії для окупації Криму з 1992 року, і використали один із них у зручний момент. Черговий зручний момент може виникнути, якщо в українському суспільстві буде дестабілізація, на Банковій розбалансують еліту й силові структури. Коли Кремль побачить, що немає єдності суспільства, держави, силового сектору, розвідувального сектору, тоді можливе розгортання сценарію подальшої дестабілізації, наприклад, південні регіони почнуть просити у Кремля про якусь допомогу. На сьогодні передумов для цього поки що немає.

Але нинішня українська влада не має потужних засобів консолідації, доволі непрофесійно намагаючись сформувати регіональну та суспільну злагоду, а також модель розвитку Збройних сил України. Скажімо, Росія створює ракети й літаки 5-го і 6-го покоління, а ми не можемо поставити до війська танк «Оплот» або забезпечити роботу КБ «Луч». Нам треба формувати свою позицію. А ми просто дивимося — «а якщо Путін нападе?». Звісно, загрози треба оцінювати. Але головне питання – як ми будемо готові до цього. Чи дамо йому привід для нападу або не дамо взагалі. У 2014 році до влади прийшли непрофесіонали, які не змогли об’єднати ресурси для оборони і безпеки. Зараз треба врахувати той негативний досвід та не допустити повторення.

 

Vgolos

Додайте свій відгук

Next Post

Вовки в овечій шкурі? Або чому Пальчевський рветься у київську політику...

Сб Июл 4 , 2020
Вовки в овечій шкурі? Або чому Пальчевський рветься у київську політику… Кадровий російський військовий, а потім і політик, згодом — український бізнесмен, телеведучий, заступник міністра часів Януковича, власник клініки “Євролаб”… Все це про Андрей Пальчевский — людину з дуже неоднозначною біографією. Так-так, це він ще зовсім нещодавно підтримував Володимира Зеленського. […]

Calendar

Июль 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
%d такие блоггеры, как: