У більшості сфер життя швидкість давно стала нормою. Ми звикли приймати рішення швидко, обирати з готових варіантів, не заглиблюючись у деталі. Але є речі, де поспіх не просто недоречний, а небезпечний для сенсу. Вибір пам’ятника належить саме до таких рішень. Це не про терміни, не про ціну і не про зручність. Це про внутрішнє відчуття, що зроблено правильно, гідно і чесно перед пам’яттю близької людини.
Виробник пам’ятників з граніту Granit City часто бачить родини, які приходять із бажанням «вирішити все швидше», бо емоційно складно залишатися в цій темі довго. І це природно. Але саме тут важливо не підмінити глибину швидкістю. Бо пам’ятник, створений у поспіху, майже завжди відчувається як компроміс. Не зовні, а всередині. Людина може дивитися на нього роками і відчувати, що щось було зроблено не до кінця усвідомлено, не з тією тишею і зосередженістю, яких вимагає пам’ять.
Поспіх зазвичай народжує шаблонність. Коли немає часу слухати себе і родину, вибір зводиться до готових рішень: стандартна форма, стандартний напис, типовий портрет. Формально все виглядає правильно. Але пам’ятник перестає бути особистим. Він стає технічно коректним, але емоційно порожнім. І з часом це відчуття не зникає, а навпаки посилюється.
В Granit City завжди пояснюють: пам’ятник не можна «зробити швидко», якщо хочеться зробити його по-справжньому. Камінь, форма, пропорції, композиція, гравіювання, портрет, монтаж – це не набір механічних дій, а ланцюг рішень, які повинні бути узгоджені між собою і з внутрішнім станом родини. Якщо хоча б один елемент випадає з цієї логіки, з’являється дисонанс.
Поспіх часто проявляється і у виборі матеріалу. Коли людина не має часу розібратись, їй здається, що весь граніт однаковий, що різниця лише у кольорі. Але це не так. Камінь має структуру, походження, поведінку в різних кліматичних умовах, ступінь стійкості до вологи і морозу. Неправильно підібраний матеріал через роки може втратити вигляд, і тоді поспіх перетворюється на додатковий біль.
Те саме стосується монтажу. Коли головна мета – «поставити швидше», жертвою стає фундамент. А фундамент у пам’ятнику – це не просто технічна деталь. Це основа спокою родини на десятиліття. Бо пам’ятник, який починає просідати або нахилятися, несе в собі не лише фізичний дефект, а й психологічне напруження: відчуття, що пам’ять не збережена належним чином.
В компанії працюють у протилежній логіці. Тут не пришвидшують процес штучно. Тут дають час. Час подумати, змінити рішення, переглянути деталі, задати запитання, повернутися до ескізу, уточнити портрет, скоригувати напис. І саме завдяки цьому пам’ятники з граніту Коростишів не виглядають поспішними. Вони виглядають зрілими.
Поспіх завжди орієнтований на сьогодні. Виваженість орієнтована на роки. І коли йдеться про пам’ять, правильною може бути лише друга позиція. Бо пам’ятник не створюється для моменту. Він створюється для довгої тиші, яка приходитиме після.
Багато родин зізнаються, що після спокійного і не поспішного процесу створення пам’ятника вони відчувають полегшення. Не тому, що роботу завершено, а тому, що зроблено правильно. Без внутрішнього поспіху, без примусу до швидкого рішення, без відчуття, що щось упущено.
У Granit City вважають, що пам’ятник не терпить суєти. Йому потрібна тиша, уважність і час. Саме час дозволяє формі стати осмисленою, словам – точними, портрету – впізнаваним, а каменю – гідним носієм пам’яті.
Поспіх завжди залишає слід. А пам’ятник не має нести на собі сліди нетерплячості. Він має нести лише спокій, повагу і завершеність. Саме тому у цій справі швидкість ніколи не може бути перевагою. Перевагою завжди є правильність.
Матеріал підготував:
Микола Потапов, незалежний кореспондент
Журналістське посвідчення № 0857
Читайте також:
Газета «МЕДІА ПРОСТІР» (ідентифікатор медіа R30-02041)
Читайте vgolos.org на Google News