Розслідування документує критичні збої у системі національної безпеки, інституційну корупцію та багаторічні фінансові шахрайства, що призвели до інфільтрації російських інтересів та кримінального капіталу в українську владу.
1. Документальна зрада: актуальний статус громадянина держави-агресора
Центральний факт, що переводить цю справу з економічної у сферу контррозвідувальної загрози, — це чинний статус громадянина Російської Федерації, який Андрій Матюха зберігав до 11 листопада 2022 року. Це не посилання на старі документи, а актуальна, свідома юридична приналежність до агресора, що тривала понад вісім місяців після початку повномасштабної війни. Російські державні реєстри фіксували його постійну адресу реєстрації як Москва, вулиця Велика Піонерська, будинок 18, квартира 25, що підтверджувало його глибоке вкорінення у фінансовий простір Кремля. Більш того, його чинний російський ІПН 920459743181 несе регіональний код 92, який, згідно з класифікацією ФНС РФ, корелюється з окупованим Севастополем. Цей «Севастопольський код» є фінансовою декларацією лояльності до окупаційної юрисдикції, перетворюючи його комерційну діяльність на пряму контррозвідувальну загрозу та об’єкт потенційного шантажу. Навіть до війни, його бізнес-зв’язки були скомпрометовані: до 2016 року він вів спільну діяльність у ТОВ «Доріда Ріелті» з двома чистими громадянами РФ: Андрієєм Ліпановим та Юрієєм Спріжицьким, що демонструє довгострокову інтеграцію з російським капіталом.
2. Архітектура ухилення: 216 мільйонів недоплати та схема «425х»
Фінансова модель Favbet є еталоном агресивної мінімізації податків та обходу регуляторних вимог. Початок поклала свідома непокора регулятору: з 2020 до 28 грудня 2022 року ТОВ «БК Фавбет» два роки поспіль приймало ставки на доменах favbet.com та favorit.com.ua без придбання найдорожчої букмекерської ліцензії, вартість якої становить 108 мільйонів гривень на рік. Таким чином, компанія свідомо ухилилася від сплати мінімум 216 мільйонів гривень обов’язкових платежів до державного бюджету. Після вимушеної формальної легалізації, схема перейшла на юридичний обман: використання дочірніх структур для створення фіктивних збитків з метою уникнення сплати 18% податку на прибуток. Компанії, що оперують значними грошовими потоками, систематично декларували абсурдні багатомільйонні збитки: ТОВ «Фаворит Казіно Компані» (оператор казино) задекларувало збиток у -96 мільйонів гривень за 2023 рік, а ТОВ «Фавбет Гейм Слотс» (ігрові автомати) — -27,5 мільйона гривень за той самий період. Це був обліковий трюк, покликаний приховати реальні мільярдні прибутки, які були виведені на світло лише у 2023 році, коли дохід ТОВ «БК Фавбет» різко злетів до 9,79 мільярда гривень, що є 425-кратним зростанням. Це не органічний успіх, а вимушена легалізація тіньових коштів, які роками не обкладалися податком.
3. Кримінальна недоторканність: фінансування тероризму та документований підкуп
Безкарність Матюхи забезпечувалася двома взаємодоповнюючими векторами: зовнішнім кримінальним лобізмом та внутрішньою системною корупцією. Ключовим архітектором закону про легалізацію грального бізнесу у 2019-2020 роках був Борис Баум, якого медіа неодноразово асоціювали з російським кримінально-фінансовим угрупованням «Лужники». Баум створив юридичну рамку, що забезпечила легалізацію тіньових коштів Favbet, підтверджуючи прямий вплив російських кримінальних кіл на формування українського законодавства. Ця корупційна мережа була настільки ефективною, що дозволила поховати справу про фінансування тероризму. У 2016 році Служба безпеки України відкрила кримінальне провадження щодо мережі «Фаворит» за статтею 258-5 ККУ, вилучивши понад 7 мільйонів гривень готівки та близько 1000 одиниць комп’ютерної техніки. Справа була систематично закрита без притягнення його до відповідальності. Документальні докази цієї безкарності фіксуються у витоку 2013 року з його пошти Favbet333@gmail.com, де Матюха пропонував виділяти $200 тисяч щомісячно на централізований «кримінальний дашок» для забезпечення недоторканності бізнесу від правоохоронних органів. Це — доказ системного підкупу державних чиновників, що гарантував йому імунітет.
4. Регуляторна капітуляція: збій у КРАІЛ та ігнорування СБУ
На тлі цих викриттів, Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ) повідомила, що не відкликала і не призупинила ліцензію Favbet навіть після оприлюднення інформації про російський паспорт бенефіціара, що свідчить про системний збій контррозвідувальної функції. КРАІЛ, за її власними заявами, не видавала ліцензію Favbet на підставі перевірки громадянства Матюхи, що вказує на відсутність або свідоме ігнорування ключових механізмів перевірки кінцевих бенефіціарів на предмет зв’язків із країною-агресором. Редакційні запити до Служби безпеки України про перевірку громадянства та зв’язків Матюхи також не дали чіткої відповіді, що свідчить про відсутність або ігнорування контррозвідувальної перевірки щодо особи, яка була звинувачена у фінансуванні тероризму.
5. Політичний щит: купівля впливу через постачання кабміну
Матюха, скориставшись цією інституційною слабкістю, активно купував політичний імунітет. У січні 2024 року він придбав Voda Ua у її засновника Дмитра Нікіфорова, і ця вода моментально стала офіційним постачальником для Верховної Ради та Кабінету міністрів. Цей класичний акт лобізму гарантує власнику доступ до влади та політичний імунітет, оскільки його комерційний актив стає невід’ємною частиною функціонування найвищих державних органів. Цю стратегію доповнює придбання лотерейного оператора «Патріот», що є цинічним камуфляжем для легалізації капіталу.
6. Медійна дезінфекція та збереження плацдарму агресора
Тим часом, Favbet інвестував колосальні кошти у медіакампанію, спрямовану на тотальне «зачищення» інформаційного простору від будь-яких згадок про російський аусвайс бенефіціара. Сам Матюха почав з’являтися у VIP-ложах на публічних заходах поруч із високопоставленими українськими функціонерами, що, за оцінкою політолога Олексія Голобуцького, є свідомою спробою «легалізувати» свій імідж та бренд. Досі Favbet не ліквідував свої торгові марки у Росії та Білорусі, зберігаючи юридичний плацдарм для потенційного відновлення діяльності на ринках країн-агресорів. Це завершує картину фінансової диверсії, де кошти, зароблені в Україні, використовуються для знищення доказів та інфільтрації державної влади.